Держава гарантує право на пільгове пенсійне забезпечення працівникам, які працюють на роботах, пов’язаних із негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів.
З 10 лютого 2016 року набрала чинності постанова КМУ від 03.02.2016 р. №55, згідно з якою внесені зміни до постанови від 17.07.2013 р. №509 «Про затвердження порядку накладення штрафів за порушення законодавства про зайнятість населення». Відтепер адміністративна відповідальність за порушення законодавства про працю посилюється, а розміри фінансових санкцій, передбачених ч.2 ст.265 КЗпП, збільшуються. Означені штрафи накладає Державна служба України з питань праці у порядку, встановленому КМУ (ч.4 ст.265 КЗпП).
Законодавством України чітко встановлено межі робочого часу неповнолітніх. Для осіб у віці від 16 до 18 років – 36 годин на тиждень. Тобто не більше 7 годин на день при 5-денному робочому тижні і 6 годин при 6-денному. Працівники віком 15-16 років, а також учні 14-15 років, що працюють під час канікул, можуть працювати по 24 години на тиждень. Тривалість робочого дня для таких осіб не може перевищувати 4 години на день при 6-денному робочому тижні і дорівнювати 5 годинам при 5-денному. Дещо іншим є робочий час для неповнолітніх, які працюють протягом навчального року. Тривалість їх робочого часу не повинна перевищувати половини відповідних максимальних норм скороченого робочого часу. Тобто, якщо працівнику 17 років і він працює під час навчання, то тривалість його робочого часу має бути не більшою 18 годин на тиждень ( максимально допустима для його віку 36 годин, відповідно половина – 18 годин ).
Відповідно до ч. 2 ст. 23 Кодексу законів про працю України строковий трудовий договір може бути укладено лише у разі, якщо трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи або умов її виконання, або інтересів працівника, та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Чинне законодавство передбачає два шляхи компенсації невикористаної частини відпусток. Перший — виплата грошової компенсації за невикористану частину відпустки. Відповідно до частини третьої статті 83 КЗпП та частини третьої статті 24 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР (далі — Закон №504) у разі переведення працівника на роботу на інше підприємство, в установу, організацію грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, установи, організації, куди перейшов працівник. Тобто у наведеному випадку грошова компенсація перераховується на рахунок підприємства, до якого приєдналося реорганізоване підприємство.
