Гігієна праці

Деякі аспекти проведення лабораторних досліджень та гігієнічної оцінки умов праці при роботі в різних умовах мікроклімату.

Зокрема, питання стосується роботи в різних умовах мікроклімату. Для гігієнічної оцінки мікроклімату використовують результати вимірювань його складових або інтегральний показник теплового навантаження середовища – ТСН - індекс (для наявності теплового опромінення не вище 1000Вт/м2 для виробничих приміщень незалежно від пори року та відкритих територій у теплу пору року). Якщо протягом зміни  виробнича діяльність працівників проходить в різних умовах мікроклімату, необхідно провести лабораторні дослідження на відповідних робочих місцях, враховуючи зміни параметрів мікроклімату в просторі (різні показники мікроклімату на різних ділянках виробництва, або на різних рівнях робочої зони) та в часі (враховується час перебування працівника  в даних умовах мікроклімату).

Поняття «робочого місця» визначено Державними санітарними нормами та правилами «Гігієнічною класифікацією праці за показниками шкідливості  та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затвердженими наказом МОЗ України №248 від 08.04.2014 року (далі-Гігієнічна класифікація). Робоче місце-це місце постійного чи тимчасового перебування працюючих в процесі трудової діяльності. Існує поняття постійного робочого місця - це місце, де працівник перебуває більше 50 %  свого робочого часу або понад 2 годин безперервно. Якщо при цьому робота виконується на різних дільницях робочої зони, постійним робочим місцем вважається вся зона.

Виходячи з цього,  доцільно організовувати проведення лабораторних досліджень, зокрема параметрів мікроклімату, до яких відносяться показники температури, вологості, швидкості руху повітря, інфрачервоного випромінювання  в межах робочої зони з урахуванням зміни параметрів мікроклімату у часі за період робочої зміни.

Вимірювання здійснюються не менше 2-х разів на рік (теплий та холодний періоди року). Вимірювання параметрів мікроклімату проводяться на початку, в середині та в кінці робочої зміни. При коливаннях мікрокліматичних умов, зумовлених технологічними або іншими причинами,вимірювання необхідно проводити також при найбільших і найменших термічних навантаженнях на працівників.

У робочій зоні виробничих приміщень повинні бути створені оптимальні мікрокліматичні умови, тобто такі параметри мікроклімату, які при тривалому і систематичному впливі на людину забезпечують збереження нормального теплового стану організму без напруження механізмів терморегуляції. У тих випадках, коли з технологічних, технічних чи економічних причин немає змоги забезпечити  оптимальні умови - встановлюються допустимі значення. Допустимі мікрокліматичні умови можуть зумовлювати такі зміни теплового стану організму, які минають і швидко нормалізуються, супроводжуючись напруженням механізмів терморегуляції, що не виходять за межі фізіологічних пристосувальних можливостей.

Оптимальні і допустимі показники мікроклімату в робочій зоні виробничих приміщень повинні відповідати вимогам  діючих санітарних норм. При забезпеченні оптимальних показників мікроклімату температура оточуючих поверхонь не повинна виходити більш ніж на 2 град С за межі оптимальних  температур повітря. Інакше робочі місця повинні бути віддалені від них на відстань не менше 1м. Перепади температури повітря  по висоті й горизонталі робочої зони не повинні виходити за межі оптимальних температур.

При забезпеченні допустимих показників мікроклімату температура оточуючих поверхонь не повинна виходити за межі допустимих значень температури повітря. Перепади температури повітря по висоті робочої зони допускаються до 3 град. С по горизонталі, а також упродовж робочої зміни-до4 -6 град С, причому  абсолютні значення температури повітря не повинні виходити за межі допустимих показників.

При гігієнічній оцінці умов праці при наявності джерел теплового (інфрачервоного випромінювання ) на робочих місцях працівників враховується відсоток опромінюваної при цьому ділянки шкіри.(не більше 35Вт/м2 при опромінюванні 50% і більше поверхні тіла, 70 Вт/м2  при величині опромінюваної поверхні від 25 до 50% і 100 Вт/м2 при опромінюванні не більше 25% поверхні тіла. Інтенсивність теплового опромінювання від відкритих джерел (нагрітий метал, скло, відкрите полум’я (не повинно перевищувати 140 Вт/м2 при опромінюванні не більше 25% поверхні тіла й обов’язковому використанні засобів індивідуального захисту).

Гігієнічну оцінку впливу мікрокліматичних умов при роботі на відкритій території у теплий період року, в неопалювальних приміщеннях, в приміщеннях з охолоджувальним мікрокліматом проводять відповідно до Гігієнічної класифікації праці.

Якщо протягом зміни виробнича діяльність працівника проходить у різних умовах мікроклімату, в такому разі показники мікроклімату оцінюються окремо, а потім розраховується середньозважена оцінка класу та ступеню шкідливості умов праці в яких працює дана особа. При цьому враховується час перебування працівника в умовах дії шкідливого виробничого фактору.

Для загальної гігієнічної оцінки умов праці в цьому випадку застосовується Гігієнічна класифікація праці , затверджена наказом МОЗ України №248 від 08.04.2014 року. Загальна змінна оцінка мікроклімату розраховується  за певним алгоритмом, який враховує ступінь шкідливості і час дії на кожному рівні показника та дає змогу визначити середньозважену в часі змінну оцінку ступеня шкідливості мікроклімату.

Підготувала Світлана Кавранська,

головний державний інспектор

відділу з питань гігієни праці