Діяльність

Гарантії збереження робочого місця і середнього заробітку

Статтею  119 Кодексу законів України про працю  встановлено гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов'язків.

 

За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову.

Водночас таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

За працівниками, які були призвані під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв’язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв’язку з прийняттям на військову службу за контрактом, але не більше ніж на строк укладеного контракту, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову.

Таким працівникам також здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України. (ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей").

Ці гарантії зберігаються за працівниками, які під час проходження військової служби отримали поранення та перебувають на лікуванні у медичних закладах, а також потрапили у полон або визнані безвісно відсутніми, на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у військових комісаріатах після їх звільнення з військової служби у разі закінчення ними лікування в медичних закладах незалежно від строку лікування, повернення з полону, появи їх після визнання безвісно відсутніми або до дня оголошення судом їх померлими.

 

Важливо!

Працівник НЕ розриває трудові відносини, а тимчасово увільняється від роботи на час проходження військової служби.

Середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в якій він працював на час призову, як правило перераховується на зарплатну картку 2 рази на місяць (аванс і зарплата) (стаття 24 ЗУ «Про оплату праці»).

Якщо керівники підприємств звільняють з роботи громадянина, що призваний на військову службу за мобілізацією, або відмовляють йому у виплаті заробітної плати,  військовозобов’язаному рекомендується звернутися до Управління Держпраці у Закарпатській області із заявою. Можна звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованої заробітної плати та відшкодування завданої її невиплатою шкоди.

Відповідно до статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення   порушення встановлених законом гарантій та пільг працівників, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України «Про військовий обов’язок і військову службу», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію»  тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно зі статтею  175  Кримінального Кодексу України за безпідставну невиплату  заробітної плати більше ніж  за один місяць, вчинену умисно керівником,  передбачається покарання у виді штрафу  від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

До 01.01.2016 витрати на збереження середньомісячного заробітку компенсували із державного бюджету у порядку, визначеному  постановою Кабінету Міністрів України  від 04.03.2015 № 105. Стаття  119 КЗпП у редакції ЗУ від 24.12.2015 № 911-УІІ (діє з 1 січня 2016 р.) компенсацій із бюджету уже не передбачає. Середній заробіток  зберігається за рахунок коштів підприємства, установи, організації.

Записи у трудову книжку

         Якщо учасник АТО до мобілізації працював, то під час участі в АТО його трудова книжка зберігається на підприємстві, де він працював (оскільки він не звільняється).

         Коли учасник АТО повертається на роботу, дані про його службу мають бути внесені підприємством на підставі військового квитка або довідки військових комісаріатів, військових частин і установ системи Міністерства оборони, МВС, МНС, Мінінфраструктури, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Держспецзв’язку, Держприкордонслужби, ДПтС, ДСНС.

         Запис про час служби у складі Збройних Сил України та інших військах із зазначенням дати призову (зарахування) і дати звільнення зі служби вноситься до трудових книжок окремим рядком.  Цей запис вноситься  до занесення відомостей про роботу  на підприємстві  (п. 2.19 Інструкції про порядок ведення трудових книжок  працівників, затвердженої  наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993р. № 58).

Якщо учасник АТО до мобілізації не працював, але мав трудову книжку, то дані про його службу мають бути внесені до трудової книжки тим підприємством, куди він піде на роботу (перед записом про саму роботу) на підставі  військового квитка або довідки військових комісаріатів, військових частин і установ системи Міноборони, МВС, МНС, Мінінфраструктури, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Держспецзв’язку, Держприкордонслужби, ДПтС, ДСНС.

Якщо учасник АТО до мобілізації не працював і не мав трудової книжки, йому мають завести трудову книжку на підприємстві, куди він вперше піде працювати, і внести запис про військову службу на підставі військового квитка або довідки військових комісаріатів, військових частин і установ системи Міністерства оборони, МВС, МНС, Мінінфраструктури, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Держспецзв’язку, Держприкордонслужби, ДПтС, ДСНС.

 

Щорічні відпустки

 

Порядок надання щорічних відпусток військовослужбовцям, втому числі учасникам АТО, визначено статтею 10¹ Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до цієї статті тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів. Надання цих відпусток здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу.

Час для проїзду до місця проведення зазначеної відпустки і назад не надається.

Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.

Щорічна основна відпустка надається протягом календарного року.

У рік звільнення зі служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та підлягають звільненню з військової служби у порядку і терміни, визначені рішенням Президента України, або у зв’язку з оголошенням демобілізації, у разі невикористання ними щорічної основної відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки.

В особливий період  військовослужбовцям можуть надаватися додаткові відпустки за сімейними обставинами або з інших поважних причин зі збереженням грошового забезпечення тривалістю до 10 календарних днів;  у зв’язку з хворобою або лікуванням після тяжкого поранення за висновком  (постановою ) військово-лікарської комісі.

Дружині військовослужбовця (за її бажанням) щорічна основна відпустка  надається  одночасно із щорічною основною відпусткою її чоловіка.

 

Деякі інші  трудові права учасників АТО,  учасників бойових дій, інвалідів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», членів сімей військовослужбовців

  • при прийнятті на роботу звільнених у запас з військової служби осіб не встановлюється випробування (стаття 26 КЗпП України);
  • при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (члени сімей загиблих) надається переважне  право на  залишення на роботі  (п. 13 статті  12, п. 14 ст.13, п. 13 статті 15 ЗУ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»,  стаття 42 КЗпП України);  працівникам з числа колишніх військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, - переважне  право на  залишення на роботі надається протягом двох років з дня звільнення їх зі служби (стаття 42 КЗпП України);
  • учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», працівникам з числа колишніх військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу надається переважне право на укладення трудового договору у разі повторного прийняття на роботу, якщо власник або уповноважений ним орган проводить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації (Стаття 42¹ КЗпП України);
  • учасникам бойових дій, інвалідам війни  надається право  використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік (стаття 77-2 КЗпП України, п.12 статті 12, п. 17 статті 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»);
  • учасникам бойових дій, працюючим інвалідам війни: виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності в розмірі 100 процентів середньої заробітної плати незалежно від стажу роботи (п.11 статті 12; п. 15 статті 13);
  • виплата працюючим інвалідам війни допомоги по тимчасовій непрацездатності до 4 місяців підряд або до 5 місяців протягом календарного року, а також допомоги по державному соціальному страхуванню за весь період перебування в санаторії з урахуванням проїзду туди і назад у разі, коли для лікування не вистачає щорічної і додаткової відпусток (п.16 статті 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»);
  • учасникам війни (працівники підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення): виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності в розмірі 100 процентів середньої заробітної плати незалежно від стажу роботи (п. 11 стаття 14 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»); використання чергової відпустки у зручний для них час; одержання додаткової відпустки без збереження заробітної плати строком до двох тижнів на рік (пункт 12 статті 14 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»);
  • особам, на яких поширюється чинність цього Закону (члени сімей загиблих): виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності в розмірі 100 процентів середньої заробітної плати незалежно від стажу роботи (п. 12 статті 15 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»); використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час; одержання додаткової відпустки без збереження заробітної плати строком до двох тижнів на рік (п. 13 статті 15 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»);  переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва  та на працевлаштування в разі ліквідації підприємства, установи, організації   (п. 14 статті 15 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»);
  • особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною (нагороджені орденом Героїв Небесної Сотні): переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників незалежно від часу роботи на даному підприємстві, в установі чи організації, першочергове  працевлаштування при ліквідації підприємства, установи чи організації (п. 20 статті 16 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»);  надання зазначеним особам щорічної оплачуваної відпустки, а також додаткової відпустки без збереження заробітної плати терміном до трьох тижнів на рік у зручний для них час (п 22 статті 16 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»);
  • члени сімей військовослужбовців військової служби за призовом осіб офіцерського складу мають переважне право при прийнятті на роботу і на залишення на роботі при скороченні чисельності працівників, а також на першочергове направлення для професійної підготовки, підвищення кваліфікації і перепідготовки з відривом від виробництва та на виплату на період навчання середньої заробітної плати  (п. 1 статті 18 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»); при тимчасовій втраті працездатності листки непрацездатності оплачуються дружинам (чоловікам) військовослужбовців у розмірі 100 відсотків середньомісячної заробітної плати незалежно від страхового стажу. Право на вищезазначені пільги мають вдова (вдівець) загиблого або померлого військовослужбовця, а також дружина (чоловік) військовослужбовця, який пропав безвісти під час проходження військової служби, у разі якщо вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, та її (його) неповнолітні діти або повнолітні діти - інваліди з дитинства, батьки військовослужбовця, які перебували на його утриманні (п. 6 статті 18 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»);
  • членам сімей військовослужбовців, які проходять військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", гарантується виплата грошового забезпечення цих військовослужбовців у разі неможливості ними його отримання під час участі у бойових діях та операціях. (п. статті 18 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»);

Додаткові гарантії трудових прав інвалідів війни:

Праця інвалідів війни регулюється відповідними нормами законодавства України про працю і соціальний захист інвалідів (п. 13 статті 13 ЗУ «Про соціальний захист ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

  • при прийнятті на роботу інвалідів, які направлені відповідно до рекомендації МСЕК, випробовувальний строк не встановлюється (ст. 26 КЗпП);
  • стороковий трудовий договір підлягає достроковому розірванню на вимогу працівника у разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають ви конанню роботи за договором (стаття 39 КЗпП);
  • робота інвалідів у нічний час, а також залучення інвалідів до надурочних робіт допускається лише за їх згодою і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям (ст.ст. 55, 63, 172 КЗпП)
  • інвалідам І і ІІ груп надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 клендарних днів; інвалідам ІІІ групи – 26 клендарних днів (ст 6 ЗУ «Про відпустки»);
  • працівник-інвалід має право одержати у перший рік роботи на підприємстві щорічну відпустку повної тривалості у зручний для нього час зо закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи (стаття 10 ЗУ «Про відпустки»);
  • за бажанням інваліди І і ІІ груп можуть узяти додаткову відпустку без збереження заробітної плати тривалості до 60 календарних днів, а інваліди ІІІ групи – до 30 календарних днів (ст 25 ЗУ «Про відпустки»);
  • роботодавець зобов’язаний на прорхання працівника-інваліда або за вимогами його індивідуальної програми реабілітації встановити йому неповний робочий день або неповний робочий тиждень та створити пільгові умови праці (ст. 172 КЗпП).