Деталі

Створено: Вівторок, 20 жовтня 2020, 15:43

Опубліковано: Вівторок, 20 жовтня 2020, 15:43

Чотири роки тривала судова тяганина, під час якої Управління Держпраці у Закарпатській області намагалося довести правомірність прийнятого рішення щодо одного з ПАТ області. І ось днями Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду поставив остаточну крапку у цій справі, прийнявши постанову, якою касаційну скаргу Управління Держпраці задоволено.

А почалося все з того, що в Управління Держпраці краю ще в червні 2016 року звернувся колишній працівник вказаного ПАТ. При його звільненні у зв’язку з призовом на військову службу не були дотримані вимоги п.2 ст.39 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу». Головний державний інспектор Управління Держпраці провела позаплановий контрольний захід і на підставі акта перевірки була винесена постанова Управління Держпраці про накладення штрафу у розмірі 14 тисяч 500 гривень.

Не погодившись з таким рішенням, товариство звернулося у Закарпатський окружний адміністративний суд, який задовольнив позов і визнав звільнення призовника правомірним. Пізніше Львівський апеляційний адміністративний суд залишив постанову суду першої інстанції без змін.

Управління Держпраці у Закарпатській області подало касаційну скаргу. Ухвалою Вищого адміністративного суду України було відкрито касаційне провадження і справу передано до Верховного Суду, який визнав правильними доводи касаційної скарги про те, що ЗУ «Про військовий обов’язок і військову службу» є спеціальним в частині регулювання гарантій та пільг для громадян України, призваних на строкову військову службу. І саме цей Закон визначав гарантії щодо збереження за призовником його робочого місця та середньомісячного заробітку на час перебування його на строковій службі.

Отож  колегія суддів дійшла висновку, що звільнений працівник був призваний на військову службу в період дії особливого режиму, тому за ним повинні були зберігатися місце роботи (посада), середній заробіток. Водночас колегія суддів визнала, що роботодавець, зокрема вказане ПАТ, допустив триваюче порушення, котре полягає у недотриманні встановлених Законом гарантій та пільг працівникам, залученим до виконання обов’язків, передбачених Законами України «Про військовий обов’язок і військову службу» і «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Таким чином, постанова Верховного Суду надає правову оцінку протиправності звільнення вказаного працівника і підтверджує правильність прийнятого рішення Управління Держпраці у Закарпатській області.