Гігієна праці

Чи ефективна чинна система медичного забезпечення працюючих у шкідливих умовах праці?

На жаль, система медичного забезпечення працюючих зводиться до простого медичного огляду працівників, часто формального і неповного. Причому саме до огляду, а не до обстеження. Пояснюється це низкою причин як економічного характеру, так і організаційного. Нині система первинної медико-санітарної допомоги практично зруйнована. Чинна система соціального страхування від нещасних випадків і професійних захворювань не бере участь реально в системі медичного забезпечення працюючих, хоча одними з основних завдань цього фонду є профілактичні заходи із збереження здоров'я працюючих.

Водночас медичні огляди покликані бути початковим елементом цілого ланцюжка профілактичних заходів, спрямованих на забезпечення професійного довголіття працівників. У розуміння "Професійне довголіття" слід включати не лише збереження працівника в професії максимально тривалий період часу, а й раннє виявлення початкових ознак зниження початкового (базового) здоров'я, виявлення можливо більше ранніх ознак професійних захворювань, здійснення найбільш ранніх, а отже, і найбільш ефективних заходів реабілітаційного характеру.

       Ознакою недостатньої ефективності чинної системи медичного забезпечення працюючих є і досить низький рівень виявлення професійної патології у працюючих у шкідливих і небезпечних умовах праці в Україні, тоді як лише 25-30% робочих місць в державі відповідають гігієнічним нормативам, а кожен четвертий працівник в Україні працює в умовах дії шкідливих виробничих чинників, що перевищують гранично допустимий гігієнічний рівень. Так, усереднена по галузі (транспорт) частота професійних захворювань в Україні становить 4,6-5,2 випадку на 10000 працюючих, тоді як у європейських країнах досягає 160 випадків на 10000 працюючих. І це за якісно кращих санітарно-гігієнічних умов праці.

       Здавалося, з виходом у травні 2007 року "Порядку проведення  медичних оглядів працівників певних категорій" ситуація з медичним забезпеченням працюючих повинна була б істотно поліпшитися. Але аналіз ситуації упродовж років, які минули, засвідчив: відбулися лише незначні поліпшення. Як і раніше, відсутня структура профпатологічної служби, точніше, як такої, служби взагалі не існує.  Є окремі ентузіасти – позаштатні фахівці, переважно міського або обласного рівня, наділені незначними правами. Однак єдиних нормативів, які повинні прописувати права і функціональні обов'язки цих фахівців, на сьогодні так і немає.

       Обов'язок  роботодавця – фінансувати медичне забезпечення працюючих. На практиці ж оплачуються  у кращому разі медичні огляди контингентів працівників, а відсутність яких-небудь фіксованих тарифних ставок за проведення огляду призводить до того, що роботодавці вишукують у своїх регіонах  найбільш дешеві варіанти.  Тому це частенько пов'язане з досить формальним характером медоглядів,  навіть нерідко і в неповному обсязі.

       Порядком проведення медичних оглядів працівників певних категорій передбачений увесь ланцюжок медичного забезпечення працюючих - п.2.5 свідчить, що працедавець за рахунок своїх засобів забезпечує як організацію і проведення оглядів, так і подальші необхідні заходи: поглиблене обстеження працівника, медичну реабілітацію, диспансеризацію працівників, визначених у групи ризику за можливим розвитком професійних і професійно-обумовлених захворювань. Систематичний аналіз заключних актів медичних оглядів певних контингентів показує, що при ретельному контролі проведення медичних оглядів, точніше за результатами медичних оглядів, вдається добитися від медичних комісій формування груп працівників, що потребують поглибленого обстеження, стаціонарного лікування або реабілітації. Але практично завжди процес  медичного забезпечення закінчується складанням цих списків.

       Крім того, немає єдиної системи контролю якості медичного забезпечення працюючих, тобто відсутня стандартизація цієї процедури. І перевірку якості медичних оглядів здійснює кожен на свій розсуд. Ефективність таких перевірок незначна.

       Безумовно, фактором,  що знижує рівень медичного забезпечення працюючих, є чинна система довільного вибору роботодавцем медичної комісії для профілактичних оглядів своїх співробітників - багато роботодавців з року в рік міняють медичні комісії. Спадкоємність при такій системі медичних оглядів  практично відсутня. Медичні установи, побоюючись втратити замовника, абсолютно не зацікавлені виявляти професійну патологію, створюючи певні проблеми роботодавцеві. Як наслідок, заключні акти формальні і не забезпечують профілактичну спрямованість медичного огляду.

       Абсолютно неефективним є проведення попередніх медоглядів при вступі на роботу зі шкідливими умовами праці у будь-якій медичній установі, результати попереднього огляду не аналізуються і не контролюються чинною системою медичного забезпечення працюючих.

       На основі публікацій у галузі медицини праці можна зробити висновок про необхідність нормативного оформлення єдиної медичної комісії як для попереднього медичного огляду, так і для періодичного огляду працюючих у шкідливих виробничих умовах.

                                ВИСНОВКИ

1.Чинна система медичного забезпечення працюючих у шкідливих  і небезпечних умовах праці недостатньо ефективна.

2.Потрібний пошук нових економічно ефективних моделей організації медичного забезпечення працюючих з безпосередньою участю Фонду соціального страхування.

3.Потрібне створення етапної профілактичної системи медичного забезпечення працюючих від медичних оглядів через диспансеризацію груп ризику до реабілітації осіб, що мають зниження базового рівня здоров'я  внаслідок професійної діяльності.

4.З метою підвищення ефективності системи медичного забезпечення працюючих потрібні розробка і впровадження стандартів якості  в процедуру медичних оглядів осіб,  які працюють у шкідливих і небезпечних умовах.

5.Потрібна легалізація лікаря-профпатолога різного рівня із затвердженням його функціональних обов'язків і правового статусу.

 

 

 

Підготував

Володимир Орел,

начальник відділу з питань гігієни праці